Вічна світла пам'ять Герою, захиснику України Куценку Радіону
14 лютого 2025 року в бою за рідну землю віддав своє життя воїн, мешканець с.Велика Офірна Радіон Куценко.
Куценко Радіон Романович народився 19 грудня 1991 року в м.Софія (Болгарія). Дитинство Захисника пройшло у селі Святопетрівське. Юність провів у с.Велика Офірна. З дев'ятого класу навчався в Малоснітинській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2009 році. Вищу освіту здобув у Білоцерківському аграрному університеті на факультеті "Екологія", за спеціальністю "Водні біоресурси".
За все, що він брався, робив із душею, вкладаючи не лише сили, а й серце. Він завжди прагнув зробити світ кращим, не залишаючись осторонь чужої біди чи несправедливості. Допомога іншим була для нього не обов’язком, а покликом душі – він підтримував, надихав, знаходив потрібні слова й діяв там, де інші вагалися. Його тепло і щирість притягували людей, а вірність друзям - робила справжньою опорою для тих, хто був поруч.
Друзі Героя згадують, що Радіон був людиною, про яку неможливо було говорити зле і за його життя, бо не було таких приводів. Він завжди викликав повагу. Сповнений чеснот, справедливий, добрий. Він ніколи не підводив, навпаки - завжди тримав своє слово.
Активний, небайдужий, сповнений ідей і прагнення змінювати життя на краще – таким його знали всі, хто хоч раз із ним спілкувався. Волонтерство, благодійність, допомога тим, хто цього потребував, – усе це було частиною його сутності. Радіон не чекав змін – він творив їх сам. Його відданість Україні, друзям та своїй родині назавжди залишиться у наших серцях.
З січня 2024 року вступив до лав ЗСУ.
Вірний військовій присязі та побратимам, він проявив себе як надійний, сміливий і рішучий воїн. Радіон був старшим оператором взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів та виконував складні бойові завдання, наближаючи нашу Перемогу.
Радіон був не лише воїном, а й люблячим чоловіком, турботливим батьком та людиною з великим серцем.
У скорботі залишилися батько Роман, мама Алла, дружина Елла та син Ілля. Разом із ними сумує вся громада.